• 1000

У 2021 році кількість людей з інвалідністю в Україні становила близько 2,7 млн людей, а зараз вже понад 3 млн осіб за рахунок людей, постраждалих від війни. Тож питання повернення людей з інвалідністю на роботу та створення рівних умов стають ще більш нагальними. Тому бізнес, суспільство, громадський сектор мають об’єднатися і знайти можливість покращити організацію робочих місць та забезпечити рівні можливості для кожного і кожної в Україні.

Ми зустрілись з Тетяною Ломакіною, уповноваженою Президента України з питань безбар’єрності, щоб поговорити про ситуацію з безбар’єрністю в Україні та про те, яких змін очікувати для підвищення рівня працевлаштування людей з інвалідністю.

Розмову вів Андрій Тимошенко, директор, керівник практики стратегії та операційних покращень KPMG в Україні.

Що для вас означає безбар’єрність?

Безбар’єрне суспільство – це суспільство, в якому ми замість бар’єрів відкриваємо можливості. Ми ставимось з повагою та увагою до усіх суспільних груп - це і особи з інвалідністю, і старші люди, і батьки, що виховують маленьких дітей. Тобто ми фокусуємо увагу на тих людях, які за рахунок бар’єрів мають певні обмеження, і думаємо, як ці бар’єри прибрати, які можливості відкрити. І окремий напрям в темі безбар’єрності – економічна безбар’єрність.

Чому це важливо? Тому, що будь-якій людині, щоб почуватися гідно, треба мати можливість заробляти. Це може бути працевлаштування, власна справа, робота в громадському секторі. Надзвичайно важливо подумати, які є перешкоди зараз, під час війни, для людей, що зазнають травмувань чи мають психічне перевантаження у зв’язку з цією ситуацією. Які ми можемо для них створити додаткові умови, щоб вони змогли працювати?

lomakina

Яким чином зараз складається ситуація в Україні з економічною безбар’єрністю, із залученням людей з інвалідністю до ринку праці, до роботи загалом?

На жаль, сьогодні ми маємо застарілі підходи в питанні працевлаштування осіб з інвалідністю. І тут важливо, розуміючи нагальність, вже сьогодні докласти додаткових зусиль для того, щоб створити ці важливі програми, змінити законодавство і відкрити ці можливості.

Які саме зміни зараз передбачаються для підвищення рівня працевлаштування людей з інвалідністю?

Як ви знаєте, зараз є такий підхід, коли будь-яке підприємство має працевлаштувати осіб з інвалідністю на рівні не менше ніж 4% від усієї кількості працівників. Якщо організації не виконують цю квоту, до них застосовуються штрафні санкції.

Ми думаємо над тим, як не лише заохоти роботодавців, а й докорінно змінити цей підхід. Щоб працювала квота як солідарний обов’язок, до якого були б доєднані і державні компанії та комунальні підприємства – це по-перше.

По-друге, щоб замість штрафів були цільові внески у фонд, який дозволить компаніям і організаціям облаштовувати робочі місця і створювати певні умови для того, щоб люди з інвалідністю могли дістатись до роботи і працювати. У той час, коли українське суспільство об’єдналось для того, щоб дати відсіч ворогу, багато бізнесів зараз думають про повоєнне відновлення. Бізнеси ставлять собі та нам питання: яким чином вони можуть бути корисними, щоб підвищити інклюзивність та сприяти працевлаштуванню людей з інвалідністю?

Тут можна запровадити багато програм всередині компаній. Наприклад, психологічна підтримка співробітників. Ми розуміємо, що навантаження під час війни дійсно зменшує продуктивність людей на роботі. Важливо, щоб люди, які почали страждати від психологічного перевантаження, вчасно звернулися за підтримкою та отримали її.

Також, важливо готувати компанії до того, що вже з’являються люди з інвалідністю. А це – про певну культуру прийняття: будь-яка людина є цінною. А ми маємо створити умови її працевлаштування, поспілкуватися з людьми про культуру, взаємодію всередині компанії, про те, як ми вибудуємо таке сприятливе комфортне середовище, щоб людина з будь-якими порушеннями відчувала себе важливою, могла себе реалізовувати, і як колегам брати в цьому участь.

"

Сьогодні ми дійсно дивимось на досвід інших країн. Зокрема, на Естонію, де розпочали реформу саме в питанні працевлаштування осіб з інвалідністю ще 10 років тому. Для них важливо, щоб людина могла працювати в будь-якій компанії, а для цього вони готові підтримувати саме людину. Замість механізму звільнення від податків, вони запровадили певне субсидіювання, тобто цільові внески. Вони для фахівця з інвалідністю обраховують відсоток втрати продуктивності людиною і саме на цю суму дофінансовують заробітну плату. Тобто людина отримує заробітну плату фактично з двох джерел: це компанія, яка оплачує продуктивну роботу, і Фонд по безробіттю Естонії, що доплачує за втрату продуктивності.

Читайте продовження інтерв'ю на сторінках KPMG Review Magazine #14: «IDE: інклюзивність, різноманітність, рівність ХХІ століття» (PDF 7.8 МБ).

KPMG Review Magazine #14 «IDE: інклюзивність, різноманітність, рівність ХХІ століття»