Випробовування ринку пального лічильниками | KPMG | UA
close
Share with your friends

Випробовування ринку пального лічильниками

Випробовування ринку пального лічильниками

Задекларована державою модель забезпечення комплексного контролю за виробництвом та обігом пального потребує оперативного доопрацювання.

1000

За цією темою

Джерело: Бізнес HB

Задекларована державою модель забезпечення комплексного контролю за виробництвом та обігом пального потребує оперативного доопрацювання.

У іншому випадку бізнес буде змушений пристосовуватися до того, що вже запропонувала влада та змінювати напрацьовані роками моделі господарювання. Очевидно, ціна на товар зросте, принаймні частина ринку збуту може бути втрачена, частка податкових надходжень – зменшена.

Власне, на підставі чого зроблені такі висновки? Як відомо, 1 січня 2016 року набули чинності зміни до Податкового кодексу України (далі – ПК України), якими кардинально змінені порядок адміністрування, обліку та сплати акцизного податку.

Одна із таких змін – розширено перелік платників акцизного податку, додано особу, "яка реалізує пальне". Такий платник (за певними виключеннями) також додатково отримав статус розпорядника акцизного складу, де провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, навантаження-розвантаження та зберігання пального (п.п. 14.1.224 ПК України).

Пунктом 230.1 ПК України у редакції Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році від 24.12.2015 р. № 909-VIII також було передбачено необхідність обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та рівнемірами – лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі, починаючи з 1 січня 2017 року.

Нещодавно в.о. голови Державної фіскальної служби України Продан М.В. акцентував: "Прийняття зазначених змін зумовлено необхідністю зменшення необлікованого виробництва та обігу пального, збільшення доходів суб’єктів господарювання, які здійснюють його легальне виробництво та обіг, і в кінцевому розрахунку, зростання податкових надходжень в цілому та акцизного податку пального зокрема".

Відповідно до п. 3 ч. 2 Порядку ведення Єдиного державного реєстру витратомірів-лічильників і рівнемірів – лічильників рівня пального у резервуарі, передачі облікових даних з них електронними засобами зв’язку від 22.11.2017 р. № 891 (далі – "Порядок"), резервуар – законодавчо регульований засіб вимірювальної техніки у вигляді стаціонарної споруди або ємності, який призначений для здійснення операцій з обігу пального та його зберігання та для якого встановлена залежність його місткості від абсолютної висоти рівня пального в резервуарі, що оформлено у вигляді градуювальної таблиці.

Під поняттям "обіг пального", згідно до п. 4 ч. 2 Порядку, маються на увазі будь-які операції, що передбачають: фізичне отримання розпорядником акцизного складу пального з переходом права власності чи без переходу права власності на пальне (операції з виробництва, придбання, комісії, доручення, відповідального зберігання та інші операції); фізичний відпуск (відвантаження) розпорядником акцизного складу пального з переходом права власності чи без переходу права власності на пальне (операції з реалізації, комісії, доручення, відповідального зберігання та інші операції).

Тобто, зазначений Порядок був затверджений тільки 22 листопада 2017 року – більше, як через півтора роки після прийняття відповідних змін. А введення в дію вимоги щодо обладнання складів лічильниками вже тричі відтерміновувалася. Останні зміни до ПК України свідчать, що такий обов’язок вступить в силу вже з 1 січня 2019 року, а недотримання цієї вимоги потягне за собою накладення штрафу в розмірі одного розміру прожиткового мінімуму за кожний кубічний метр об’єму резервуарів, але не менше 15 000 гривень.

Щоправда, правило запроваджуватиметься поступово та залежно від об’єму резервуара: якщо понад 20 тис. куб. м – з 01.01.2019 р., від 1 тис. до 20 тис. куб. м – з 01.07.2019 р., а якщо загальна місткість резервуара не перевищує 1 тис. куб. м – з 01.01.2020 р.

Вищезазначені зміни піддаються критиці з боку бізнесу, оскільки національне податкове законодавство не врахувало основного – особливостей господарської діяльності, за якої отримання, відпуск чи зберігання пального часто здійснюється без використання резервуару – стаціонарної споруди або ємності.

Як приклад, розглянемо три найпоширеніші на практиці моделі провадження такої діяльності.

Перша передбачає імпорт пального перевізником на склад відповідального зберігача, його наступне розвантаження-зливання з автоцистерни перевізника в бочки об’ємом 200 л або пластикові ємності (куби) об’ємом тисяча літрів, що належать власнику пального, і зберігання продукції на складі. Надалі пальне реалізується платником акцизного податку саме в такій тарі без наступного зливання в інші ємності.

Другий варіант фізичного отримання пального не наливом, а у відповідній тарі (200 л бочки або тисячі л куби), в яку товар попередньо розфасовується поза митною територією України. Подальша реалізація продукції здійснюється платником акцизного податку в цій же тарі.

Щодо третьої моделі, – автоцистерна перевізника пального після проходження митного контролю подається безпосередньо на склад покупця – особи, що реалізує пальне, де представниками останнього здійснюється розвантаження-зливання пального у власну тару з такої автоцистерни.

Як бачимо, у всіх описаних випадках навантаження пального здійснюється в автоцистерни перевізника або спеціальну тару поза межами митної території України.

У свою чергу, автоцистерна, з якої здійснюється налив пального на митній території України, бочка та/або куби, в яких реалізується пальне, не є стаціонарними спорудами чи ємностями, а тому облаштування таких витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками фізично не є можливим.

Такі обставини також негативно впливають на можливість експлуатації акцизного складу та зведення на підставі даних лічильників підсумкових облікових відомостей щодо добового обсягу обігу пального та залишків пального за кожним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД.

Отже, неможливість встановлення відповідного обладнання, що є апріорі обов’язковим в силу абз. 5 п. 230.1 ст. 230 Податкового кодексу України, фактично спонукає бізнес адаптуватися та підлаштовувати інтерфейс господарювання під відповідні зміни.

Натомість, повне перепланування суб’єктами господарювання власної моделі ведення бізнесу із врахуванням відповідних вимог податкового законодавства не є виправданим, хоча б з точки зору практичності та фінансових затрат.

З огляду на це, цілком очевидною є необхідність внесення змін до положень Податкового кодексу з одночасним дотриманням двох вимог:

  • забезпечення платника податків можливістю провадити підприємницьку діяльність, не змінюючи усталених підходів до цього;
  • недопущення розмивання основної мети запровадженого контролю.

Перша альтернатива може бути досягнута нерозповсюдженням дії терміну "акцизний склад" на операції оброблення (перероблення), змішування, навантаження-розвантаження та зберігання пального фасованого в тару, фізичне отримання та відпуск (відвантаження) якого здійснюється не наливом. При цьому обсяг обігу продукції має бути поставлений в залежність від об’єму тари, в яку вона розфасована, і ніяк не від показників лічильників, які фізично не можуть бути встановлені.

У такому випадку функція виявлення об’єкта оподаткування акцизним податком фактично реалізується при ввезенні підакцизного товару (продукції) на митну територію України.

Другою альтернативою є залишення існуючого порядку контролю за обігом пального за допомогою автоматизованих процесів адміністрування акцизного податку, – обов’язкова реєстрація, включення до реєстру платників акцизного податку з реалізації пального, відстеження руху пального із використанням акцизних накладних, які реєструються в Єдиному реєстрі акцизних накладних (ЄРАН), необхідність у встановлених випадках складати та реєструвати в системі електронного адміністрування реалізації пального заявку на поповнення обсягу залишку пального із попередньою сплатою акцизного податку.

До того ж саме запровадження системи електронного адміністрування повинно було забезпечити ефективний контроль "за реалізацією пального на внутрішньому ринку, унеможливлення випадків реалізації на автозаправних станціях не облікованих обсягів пального, з яких не сплачений акцизний податок, скорочення частки тіньового сектору ринку нафтопродуктів та скрапленого газу, а також збільшення доходів бюджету від акцизного податку з нафтопродуктів, скрапленого газу та іншого пального", – на цьому акцентувалося в Пояснювальній записці до проекту закону № 2357а від 15.07.2015 р.

У чому ж тоді суть дублювання схем, які виконують одну й ту функцію?

Зважаючи на відтермінування обов’язкового обладнання складів лічильниками, судова практика з цього питання ще відсутня. Однак майже кожна новела це купа потенційних спорів.

Змістовну паралель можна провести зі спорами, що сформувалися внаслідок віднесення у 2016 році до поняття "пальне" толуолу, ксилолу, уайт-спіриту, а також інших товарів, зазначених у п.п. 215.3.4 п.215.3 ст. 215 ПК України, які на практиці не можуть використовуватися як джерело енергії для засобів пересування, тобто як пальне; а також у зв’язку з покладенням на суб’єктів господарювання, які здійснюють реалізацію такого пального, обов’язку з реєстрації платником акцизного податку.

Йдеться, зокрема, про справи № 826/15943/16, № 804/5130/17, № 815/2412/17, № 817/1744/17, де сукупна сума донарахувань склала понад шістдесят мільйонів гривень. Частина з них вже вирішилася по суті на користь платника податків. Підставою для такої позиції стала відсутність в ПК України, який встановлює об’єкт справляння податку, чіткого формулювання визначення такого підакцизного товару, як пальне.

Прогалина в законі й щодо неврахування при здійсненні контролю за обігом пального усіх законних способів його дистрибуції порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією про права людини та основоположні свободи, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання податкового органу у майнові права платника податків. Ймовірно, вказане буде використано на користь бізнесу й у потенційних спорах.

Зазначені та інші гострі питання застосування податкових норм в частині акцизного податку неодноразово підіймалися під час дискусій учасниками ринку та іншими зацікавленими сторонами з представниками держави на професійних заходах.

Очевидно, що влада розділяє відповідні проблеми й розуміє необхідність скрупульозного аналізу особливих форм ведення бізнесу з реалізації пального та їх врахування у законі.

Проте відкритим залишається питання оперативності внесення запропонованих змін. Саме від дієвості влади буде залежати досягнення мети запровадженої схеми контролю, – держава або дасть змогу імпортувати пальне за раніше діючими бізнес-моделями, контроль обігу при яких досягається сплатою імпортером акцизного податку на митниці та функціонуванням системи електронного адміністрування акцизного податку, або підштовхне бізнес до пошуку альтернативних шляхів реалізації такої продукції.

Яна Базя, юрист практики з вирішення податкових спорів KPMG Law Ukraine

Підпишіться на розсилку новин KPMG в Україні.

Підпишіться на нашу сторінку Facebook. 

KPMG у соцмережах

  • Знайти офіс kpmg.findOfficeLocations
  • kpmg.emailUs
  • КПМГ у соцмережах kpmg.socialMedia
 

Запит про послуги KPMG

 

Відправити