ТЦУнамі справ | KPMG | UA

ТЦУнамі справ

ТЦУнамі справ

Результати перших перевірок та судових розглядів із питань застосування правил трансфертного ціноутворення вимагають від бізнесу мобілізуватися.

1000

За цією темою

За збільшенням хвилі судових рішень із питань трансфертного ціноутворення (ТЦУ) в Україні цікаво спостерігати. Якщо у травні 2017 року у цій категорії спорів розглядалося 145 справ, то через два місяці їх стало вже 162. І справа не лише в кількісному показнику, а й в якісному. З’явилися нарешті рішення у перших двох спорах «за суттю» ТЦУ (спори за змістом). Усі інші — це спори за формою або ж так звані технічні спори.

У категорії останніх за два роки можна відзначити збільшення кількості позитивних рішень на користь контролюючого органу. У 2017 році 50 % рішень приймають на користь фіскалів, а 50 % — задоволення вимог платників податків. Для порівняння: у 2013-2014 роках кількість рішень на користь бізнесу становила 82 %. Сумарно за всі роки розгляду цієї категорії спорів суди винесли 61 % рішень на користь бізнесу і 39 % на користь податкової (використовуються дані дослідження «КПМГ-Україна»).

Спори щодо ТЦУ, безсумнівно, обіцяють стати найдорожчими для бізнесу і, відповідно, найпривабливішими для фіскальних органів, а також викликом для суддів. Саме такі риси притаманні цій категорії спорів у ряді країн.
 

Спори за формою

Більшість розглянутих справ щодо ТЦУ, як було зазначено вище, стосуються формальних питань — правомірності прийняття наказів про призначення перевірок; форми, строків та порядку подачі звіту про контрольовані операції; критеріїв визнання операцій контрольованими (факт пов’язаності сторін, дотримання вартісних показників, факт «низькоподатковості» контрагента тощо).

У цій категорії виділяється низка спорів із аналізом на предмет контрольованості операцій за договорами комісії. За результатами перевірок податкові органи, як правило, застосовують штрафну санкцію за невідображення українською компанією в звіті щодо ТЦУ операцій з поставки товару контрагентам із низькоподаткових юрисдикцій через комісіонера (резидента або нерезидента).

Останні, на думку контролюючого органу, є посередниками, а кінцевим отримувачем товару, до якого переходить право власності на продукцію, є нерезидент. За умови, що він знаходиться в юрисдикції, віднесеній до низькоподаткових (наразі діє перелік, затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України № 977-р від 16 вересня 2015 року), а операція досягає вартісних показників відповідно до підпункту 39.2.1.7 Податкового кодексу України, то така операція є контрольованою і має бути відображена у звіті.

У перших рішеннях суди підтримували цю позицію фіскального органу. Прикладом можна назвати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 2 лютого 2017 року у справі № 826/4205/16 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 1 лютого 2017 року у справі № 816/1528/16.

На противагу цій практиці декілька рішень вказують на некотрольованість операцій. Підставою для такої позиції є факт, що зміна у структурі активів і обов’язків комітента виникають саме у результаті здійснення операцій з комісіонером, а не з покупцем із низькоподаткової юрисдикції. Детальніше у постанові Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2017 року у справі № 876/910/17 та постанові Одеського апеляційного адміністративного суду у справі № 21/2091/16 від 6 травня 2017 року.

Зрозуміло, що надалі варто стежити за тим, яку позицію займе суд касаційної інстанції і які аргументи при цьому використає.
Ще один висновок, на який варто звернути увагу у спорах за комісійними договорами в ракурсі ТЦУ, стосується вартісних критеріїв операції. Суди зазначають, що мають враховуватися лише послуги комісіонера, а не вартість товарів, переданих комітентом (ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2017 року у справі № 805/4965/16-а).

Суттєво зменшилася, порівняно з минулим роком, кількість спорів щодо видання операцій контрольованими за трансакціями українських компаній із партнерствами (Limited Liability Partnership) з Великої Британії. В одному із спорів за результатами позапланової виїзної перевірки з питань здійснення контрольованих операцій за фактом подання/неподання звіту (операції 2014 року), контролюючий орган застосувала штрафні санкції за невідображення у Звіті операцій із LLP. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову позивача і дійшов такого висновку: операції із партнерством (LLP) вважаються контрольованими і, оскільки їх обсяг перевищив 5 млн грн (вартісний показник 2014 року), платник податку мав подати відповідний звіт.
Це рішення було скасоване в суді апеляційної інстанції. Суд зазначив, що операція не є контрольованою, оскільки не дотримується критерій підпункту 39.2.1.2 статті 39 Податкового кодексу України (Велика Британія відсутня у Переліку держав (територій), в яких ставки податку на прибуток (корпоративний податок) на п’ять і більше відсоткових пунктів нижчі, ніж в Україні (розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 1042-р). Детальніше — у постанові Одеського апеляційного суду від 1 червня 2016 року у справі № 815/207/16 та у рішеннях у справах № 820/6897/15, № 820/7959/15, № 804/14330/15, № 815/7164/15.

Суди традиційно для всіх спорів і у цій категорії аналізують наявність та допустимість доказів, які надають контролюючі органи для доведення фактів, викладених в акті перевірки (знайомий пункт 2 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України: «в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову»). Відсутність перекладу наданих фіскальним органом документів в одному із спорів щодо LLP було розтлумачено на користь платника податків (детальніше — в постанові Одеського адміністративного окружного суду від 29 березня 2017 року у справі № 815/7193/16.

Перехід до суті

Кількість спорів з ТЦУ «за суттю» найближчим часом однозначно збільшиться, оскільки триває ряд податкових перевірок контрольованих операцій (тривалість таких перевірок складає 18 місяців із продовженням на період до 12 місяців — підпункти 39.5.2.8 та 39.5.2.8 статті 39 Податкового кодексу України).

Станом на травень, за даними Державної фіскальної служби України, тривало 26 перевірок контрольованих операцій. Ще 17 перевірок, розпочатих у попередніх періодах, вже завершилися і платники податків отримали акти та податкові повідомлення-рішення. Незгодні з висновками скористалися процедурою досудового оскарження. Згодні з висновками сплатили суми донарахувань.

Декілька спорів дійшло до суду першої інстанції. І у двох, як було зазначено вище, вже є рішення по суті. Йдеться про постанову Київського адміністративного окружного суду від 30 травня 2017 року у справі № 826/19192/16 та про постанову Полтавського адміністративного окружного суду від 25 травня 2017 року у справі № 816/515/17.
Звичайно, ці справи між собою не схожі за суттю донарахування і підходами контролюючого органу та платника податків до аналізованих контрольованих операцій.

Вони схожі лише застосованим підходом суддів до їх вирішення та аргументацією. Фактично, виходячи із доступних текстів рішень, можна зробити декілька висновків про те, що до стандартів аналізу питань ТЦУ в інших країнах ми ще не звикли. Обидва спори надзвичайно швидко пройшли етап розгляду в суді першої інстанції (за кордоном такі категорії спорів розглядаються «глобально» і, як правило, протягом тривалого періоду часу).

В обох немає посилань на докази у вигляді висновків експерта або спеціаліста з ТЦУ (категорія дуже складна і, як правило, передбачає наявність фахівця — принаймні їх майже постійно запрошують суди Індії, Китаю, Австралії, Російської Федерації у спорах щодо ТЦУ). Виписані у рішеннях встановлені обставини не «загострені» на аналіз дотримання правила «звичайних цін» або «правила витягнутої руки» чи в цілому аналізу цілей правил ТЦУ.

Очевидно, що спори щодо ТЦУ вимагають спеціального підходу і скрупульозного аналізу, оскільки ця категорія ґрунтується на деталізованому економічному аналізі, містить фактор оціночного судження, вимагає спеціальних професійних знань, а також є однією із найдорожчих спорів у світі. Згадати хоча б суми донарахування у справах Apple (Єврокомісія, надання державної підтримки Ірландією, де сума
спору — 13 млрд євро), Chevron (Австралія, де сума спору 2,5 млрд дол.), Coca Cola (Ізраїль, де сума пору 41 млн дол.).

Зрозуміло, що підхід суддів може змінитися вже на етапі апеляційного та касаційного розгляду у цих же двох спорах. Не останню роль у цьому відіграє проактивність сторін процесу у відборі доказової бази та побудові стратегії захисту. Буде цікаво. Головне, аби безпечно. ТЦУнамі спорів з ТЦУ вже поруч.

Лариса АНТОЩУК
керівник практики з вирішення податкових спорів «КПМГ-Україна», м. Київ
Спеціально для «Судового вісника»

Зв'язатися з нами

 

Запит про послуги КПМГ

 

Відправити